Кінотеатр на воді

     Дійсно, що тільки не зроблять власники курортів та готелів, тільки щоб привабити відпочиваючих. В Таїланді, в лагуні поряд з островом Koh Yao Noi, побудовано кінотеатр на воді. Автор проекту - німецький архітектор Оле Шірін. Цей кінотеатр розташований між двома скелями, які створюють незабутнє враження. Загалом, і все враження від перегляду посилюється і змінюється завдяки незвичайному розташуванню кінотеатру.

Цікаві факти про пластик

Всі ми чули про шкоду пластику для навколишнього середовища, але мало хто знає конкретні приклади його шкідливого впливу. Спеціально для цього ми склали список цікавих фактів про пластик.
Пластику необхідно близько 450 років тільки для того, щоб почати розкладатися. Після цього процес його розкладання займає додаткових 50-80 років. Це означає, що жоден шматок пластмаси ще не встиг розкластися.
У 1976 році середньостатистичний американець випив близько 3,8 літрів бутильованої води. У 2006 році ця цифра склала 106 літрів.
Приблизно 40% від загального обсягу відходів з пластмаси у середньостатистичній американській сім’ї становлять пластикові пляшки.
90% ціни на воду у пляшках становить вартість самої пластмаси. Вода коштує лише у 10% від цієї суми.
Середньостатистичний американець купує 167 пляшок води на рік.
Необхідно 90 мільйонів літрів нафти для виготовлення мільярда пластикових пляшок.
З 25 перероблених пластикових пляшок можна зробити один флісовий піджак.
Європейці не особливо цікавляться переробкою пластмаси. На даний час у Європі переробляється лише 2,5% пластикових пляшок.
Це сумно, але залишається фактом. Щорічно світова рибна промисловість викидає в океан неймовірну кількість сміття з пластику. Щорічно у море потрапляють до 150000 тонн пластику, включаючи упаковки, мережі і буї.
Це сміття викликає загибель багатьох морських тварин, які помилково приймають його за їжу. Загальне число загиблих тварин вже налічує близько мільйона особин.
Щорічно виготовляється понад 13 мільярдів пластикових пакетів, що складає 300 штук на одного дорослого.
За останні роки бізнес з переробки пластику у США отримав неймовірне поширення. Кількість підприємств потроїлася і на даний момент складає 1600.
Незважаючи на це частка переробленого пластику залишається незмінною – 27%, це викликано зростаючим рівнем виробництва.
Утилізація однієї пластикової пляшки вивільняє енергію, достатню для того, щоб запалити 60 Вт лампочку і протримати її ввімкненою протягом 6 хв.
Переробка пластмаси дозволяє зберегти до 2/3 енергії необхідної для виробництва пластику з сировини.
4 з 5 сумок у США зроблені з пластику.
Згідно з опитуваннями, 90% споживачів пластикових пакетів використовують їх повторно.
Розлив по пляшках і доставка води – найменш енергоефективний спосіб подачі води. На жаль, він залишається найпопулярнішим.
Безліч країн заборонило або обмежило використання пластикових пакетів. Серед них Австралія, Китай, Австрія, Бангладеш, Ірландія і ще кілька країн Євросоюзу.

Чому музика «засідає» в голові?

Швидше за все, кожен у своєму житті переживав таку ситуацію, коли та чи інша мелодія втручалася у думки і повторювалася безліч разів. Вся справа в тому, що музика володіє здатністю «засідати» в голові.

За словами доктора Вікі Вільямсон, дуже важко було повірити в те, як мало сучасна наука знає про цей феномен.

Доктор Вікі Вільямсон є спеціалістом з питань пам’яті. Вона працює в лондонському коледжі Goldsmith’s. Їй вдалося з’ясувати, що для опису предмету дослідження такого типу науковці використовують абсолютно різні терміни – чіпка музика, синдром застряглої пісні, а найчастіше – так званий «вушний черв’як». Варто підкреслити, що це словосполучення люди розуміють неправильно. Йдеться не про черв’яка в буквальному сенсі, а про мелодію, яка так би мовити «засіла» прямо в голові і автоматично повторюється.

В рамках свого дослідження доктор Вільямсон співпрацювала з програмою Breakfast Show від BBC на каналі під назвою «6Musiс». Ведучий цієї програми Кевені Шон попросив своїх активних слухачів розповісти про те, з якими мелодіями у своїй голові вони прокидаються кожного ранку.

За словами науковця, коли їй вдалося назбирати приблизно 1000 пісень, лише всього півдюжини з них були названі більше одного разу. Це говорить про надзвичайно різноманітну реакцію. Крім того, це досить індивідуальне явище, підкреслює вона.